Форум Пошук по сайту Карта сайту
 
 
Студенту

ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ

Одним з найважливіших моментів у підготовці до переговорів (профспілок з адміністрацією підприємств. — Ред.) є зустрічі (збори) профспілковою керівництва з членами профспілки. Ці збори надзвичайно важливі, оскільки дають змогу виробити і поліпшити список вимог, а також перевірити готовність і налаштованість студентів до боротьби.

Відомо, однак, що не всі здатні добре вести збори.

Далі даємо деякі поради щодо того, як краще готувати і вести збори. Ці поради мають досить загальний характер і можуть використовуватися як для проведення зборів з вироблення вимог, так і для проведення звичайних чергових зборів профкому, профбюро, невеликих зустрічей і колективних обговорень.


Успішне проведення зборів

Під час зборів дорадчого характеру після обговорення поставленого питання їх учасники намагаються ухвалити правильне рішення, прийнятне для всіх або, принаймні, для більшості. Нерідко дискусії проводяться похапцем, оскільки на порядку денному стоїть багато питань. А це означає, що процесові прийняття рішення не приділяється належної уваги, і рішення ухвалюються занадто поспішно.

Негативні сторони поспішного прийняття рішень:

Рішення можуть бути непродуманими: з часом з’ясовується, що рішення не може бути реалізовано, оскільки збори не прийняли резолюції з важливого моменту.

Рішення не мають належної підтримки: у таких випадках питання і прийняття відповідного рішення повертаються до порядку денного наступних зборів. Іноді учасники навіть відмовляються від раніше прийнятого рішення.

Рішення не до кінця зрозуміле всім учасникам зборів: реальна небезпека по"лягає в тому, що учасники зібрання дадуть різну інтерпретацію прийнятому рішенню. Тому фактичне втілення рішення може істотно відрізнятися від очікуваного.


Необхідний час або необхідні фази

Зазвичай час, необхідний для прийняття правильного рішення, залежить від природи предмета обговорення. Щодо цього важко дати якісь поради. Однак існує певний процес прийняття рішення, в якому практично завжди можна виділити кілька фаз.

Фази:

1. Вступне слово голови зборів: постановка вихідного питання.


Перша фаза процесу прийняття рішення — це вступне слово, з яким виступає голова зборів (або той хто веде дискусію). У своїй промові від означає обговорювану проблему, наводить вихідну інформацію і відкриває дискусію, звернувшись до присутніх з проханням дотримуватися того або іншого методу обговорення. Останній момент визначає ту форму, в якій проходитиме процес прийняття рішення.
Пам’ятайте головуючий (або той, хто веде дискусію) повинен поставити питання (чи проблему) для обговорення ясно і зрозуміло, а також стежити за тим, щоб у ході обговорення не було повторень.
Головуючий (аби той, хто веде дискусію) може закликати до дальшого обговорення питання чи, якщо аудиторія достатньо ознайомлена з обговорюваною темою, попросити учасників зборів висловити власні думки або запропонувати свої рішення.
Якщо присутні ознайомлені з питанням і мають щодо нього власні погляди, головуючий може звернутися до учасників зборів з проханням висловити конкретні пропозиції.
Не варто надто швидко переходити до фази прийняття рішення. Їй мають пе"редувати ще кілька фаз.


2. Обговорення проблемних питань.

Добре продуманий процес прийняття рішення зумовить перехід до другої фази— розгляду різних аспектів проблеми, що забезпечує детальне ознайомлення з суттю питання. Звичайно саме на цьому етапі проходить основне обговорення. Проблема яскраво висвітлюється й аналізується, а присутні прагнуть відтворити повну картину з усіма наявними аспектами. У ході дискусії порушується питання майбутнього розв’язання проблеми. У вія фазі дуже важливо уникнути прийняття незрілого рішення. Тому слід мати достатньо часу для обговорення.


3. Резюме — повторне визначення проблеми: постановка нового вихідного питання.

За третю фазу несе відповідальність голова зборів (чи той, що хто веде дискусію) — це збір думок щодо проблеми. Тепер усі присутні ознайомлені з проблемою і можна провести поглиблену дискусію і опитування думок, варіантів рішень і точок зору. Але, насамперед, головуючий має підбити підсумки другої фази, а саме — ще раз визначити проблему і поставити нове вихідне запитання, яке б ініціювало дискусію, що повинна привести до вирішення проблеми або до формування думок з приводу обговорюваного питання.


4. Розгляд точок зору і запропонованих рішень.

Цей етап не варто проводити з позицій кінцевого рішення. Перед учасниками мають постати різні можливості, тобто вони повинні мати широкий погляд на речі і бути спроможними повною мірою обговорити всі рішення, що пропонуються.

На цьому етапі може використовуватися тактика «мозкового штурму», за якої всі учасники вільно висловлюють власні підходи до розв’язання проблеми без їх негайного аналізу.

Головуючий (або той, хто веде дискусію) має фіксувати всі висловлені пропозиції.
Головне на цьому етапі — свобода висування ідей. Інший важливий момент — висловлювання поглядів усіма без винятку учасниками і наступне обговорення.


5. Резюме — систематизація поглядів/рішень: постановка нового вихідного питання.

П’ята фаза — підбиття підсумків обговорення думок, що мали місце у фазі 4. Саме на головуючого (або того, хто веде дискусію) лягає відповідальність за систематизацію і зведення в одно різних думок, варіантів рішень, пропозицій і точок зору.

Якщо станеться так, що думки переважної кількості учасників зборів збігаються і/або підходяще рішення є очевидним, то головуючий (або той, хто веде дискусію) може сам його сформувати, доставити на голосування і закрити обговорення.

Але часто це зробити неможливо, оскільки учасникам належить зробити вибір з декількох варіантів. Тоді для обговорення різних можливостей необхідний наступний виток дискусії. Головуючий (або той, хто веде дискусію) повинен відкрити нову дискусію, поставивши нове вихідне питання.


6. Обговорення думок/рішень.

Фаза 6 — це обговорення рішень, поглядів і альтернатив. Звичайно воно зво"диться до розгляду всіх «за» і «проти».

Присутні пояснюють свої точки зору, і відбувається обговорення різних варіантів. Головуючий (або той, хто веде дискусію) має стежити за повнотою обговорення і надавати кожному охочому можливість пояснити свою точку зору. Головуючий (або той, хто веде дискусію) повинен слідкувати за тим, щоб не було повторень, і за тим, щоб виступи містили конкретні пропозиції.

Звертаємо увагу на істотну різницю між фазами 4 і 6. У фазі 4 необхідно зібрати якомога більше думок і пропозицій, навіть якщо вони відірвані від реальності.

У фазі 6 потрібно вибрати найбільш вдалу з погляду розв’язання розглядуваної проблеми думку. В процесі обговорення учасники повинні мати можливість висловити свої думки або, можливо, прийняти чужу точку зору.

Тепер ми поступово підходимо до фіналу процесу прийняття рішення.


7. Резюме і/або винесення рішення, і/або голосування з прийняттям остаточного рішення.

Прийняття остаточного рішення значною мірою залежить від того, чому саме дена позиція була включена до порядку денного. Для того, щоб сформувати думку чи Щоб вибрати один з варіантів?

Якщо пункт було включено до порядку денного для обміну думками і немає необхідності робити кінцевий вибір, — головуючий (або той, хто веде дискусію) зможе просто підсумувати висловлені погляди,
Коли ж зборам необхідно вибрати одну з альтернатив, головуючий (або той, хто веде дискусію) повинен спочатку зробити резюме обговорення (сформулювати рішення) і потім поставити питання на голосування.

Якщо рішення очевидне, то головуючий (або той, хто веде дискусію) може сформулювати його»звернутися до учасників із запитанням, чи згодні вони з такою постановкою питання. У цьому разі голосування не є необхідним.


8. Розподіл відповідальності за виконання прийнятих рішень.

Для того, щоб прийняті рішення були втілені а життя, учасники зборів повинні, керуючись демократичними принципами, вирішити, хто відповідатиме за виконання всіх рішень чи певної їх частини.
Це рішення має ґрунтуватися на здібностях і ступені відповідальності кожного з учасників, воно не може бути нав’язаним.

Якою людина зобов’язана відповідати за захід, з необхідністю проведення якого вона не згодна чи не переконана в цій необхідності, то, швидше за все, вона не впорається із завданням або виконає його не так, як було б потрібно.


Помилки при проведенні профспілкових зборів

Нижче наводиться низка найпоширеніших помилок. Звичайно, не всі вони можуть бути допущені на одних зборах, кожна профспілка допускає свої помилки.

1. Не ясні завдання, що стоять перед конкретними присутніми на зборах особами (голова, секретар, представники).
2. Порядок денний зборів автоматично скопійований з порядку денного інших зборів. Таким чином, дані профспілкові збори не мають власного порядку денного.
3. Занадто мало уваги приділено використанню інформації з третіх джерел.
4. Рішення приймаються без пояснення того, як, коли і ким вони виконуватимуться.
5. Не надається значення тому, чому дане питання включено до порядку денного і чому саме тепер.
6. Усі готові до боротьби, але правильне рішення не запропоновано.
7. Питанню приділено дуже багато часу і уваги (як правило, це — перший пункт порядку денного).
8. Збори перетворюються на арену «воєнних дій», тимчасом як є більш підходящі місця для таких «битв».
9. Аргументація не почута, не зрозуміла присутніми або не зведена в одно головуючим, наслідок — ігнорування чудової аргументації. (Це помилка не тільки головуючого).
10. Профспілка (чи колектив) занадто «лінива», вона хоче лишити вирішення питання на совісті голови зборів. Індивідуальна дискусія змушує членів профспілки виявляти активність.
11. Дуже мало уваги приділено тактиці як стосовно політики, що її проводить профспілка, так і стосовно тактики адміністрації: «Якщо ми скажемо те й те, то адміністрація відреагує на це так і так…».
12. На зборах не бути присутніми відповідальні за ті сфери в. яких виникли проблеми, що стали предметом обговорення зборів і включені до порядку денного.
13. Рішення не було прийняте внаслідок того, що проблема, яка обговорювалася, була відома обмеженому колу осіб.
14. Дехто ознайомлений з питаннями законодавства, але не користується (або не вміє користуватися) своїми знаннями.
15. Адміністрація нерідко направляє до профспілок доповідні записки, не пояснюючи своїх вимог.
Важливо знати, на основі якого закону чи документа адміністрація звертається до профспілки.
16. Обрано не того головуючого чи ведучого дискусію.
17. Перевантажений порядок денний призводить до ігнорування довготермінових цілей профспілки (побудова демократичного і справедливішого суспільства, запровадження людяніших умов праці тощо).
18. Перевантажений порядок денний призводить до ігнорування короткотермінових цілей профспілки (представництво службовців, захист їхніх інтересів тощо).
19. Профспілка, колектив чи учасники зборів згодні на самообмеження або поступки, забуваючи, що завдання профспілок — захищати інтереси трудящих.
20. Нерідко необхідність проведення розширених зборів випадає з поля зору профкому, внаслідок чого не вдається підтримувати тісні контакти з членами профспілки.


Оцінки проведених зборів

Щоб уникнути помилок, подібних до тих, які були описані вище, слід давати оцінку проведенню зборів.

Пропонуємо список питань, які допоможуть вам це
зробити.

1. Чи рівномірно проходило обговорення питань? Як поводили себе секретар і головуючий?
2. Чи кожний учасник взяв участь в обговоренні? Чи не було таких, хто говорив дуже мало або дуже багато?
3. Чи всі уважно прислуховувалися до думки інших? Чи були задані основні за"питання? Чи було спілкування відвертим і довірливим?
4. Якою була атмосфера зборів? Діловою, неофіційною?
5. Чи базувалася дискусія на чітко сформульованих аргументах?
6. Чи твердо проводився лейтмотив зборів?
7. Чи було наприкінці зборів зроблено висновок і досягнуто згоди?
8. Чи існувала у питань, які обговорювалися, реальна основа, пов’язана з конкретними діями профспілок?


На закінчення

Сподіваємося, що за допомогою цього матеріалу будь-який профспілковий активіст зможе підготуватися до проведення профспілкових та інших зборів.
Звичайно, тут ви не знайдете відповідей на всі питання і проблеми, що виникають день у день на підприємствах. Однак ми впевнені, що цей Матеріал у поєднанні з вашою винахідливістю може стати важливим інструментом повсякденної роботи.
Чим більшими будуть здібності кожного з нас, тим більше буде шансів побудувати справедливіше й демократичніше суспільство.


ПОРАДИ ПРОФЛІДЕРОВІ НА ЩОДЕНЬ

Загальні обов’язки профлідера

Відрекомендуватися працівникам і повідомити їм, що ви і є тим членом профспілки, якого обрано для відстоювання інтересів профспілківців перед адміністрацією. Такою роллю можна пишатися.
Радо зустрічати нових працівників. Роз’яснювати їм, чим займається профспілка, та робити так, аби вони відчули бажаність своєї появи на новій роботі.
Інформувати всіх про діяльність профспілки.

Нагадувати людям, що вони є членами профспілки, а тому їм слід брати участь у її діяльності.

Залучати профспілківців до діяльності організації шляхом добору добровольців.

Запрошувати всіх на профспілкові збори. Казати їм, що для участі в роботі профспілки не потрібно мати якихось спеціальних знань. А все, що потрібно для такої участі, це виявляти інтерес до діяльності профспілки.

Мати привабливу дошку оголошень, з напису на якій одразу ставатиме зрозуміло. Що це — дошка профспілкових оголошень. Слідкувати, аби на цій дошці не було безладдя і щоб вивішені матеріали були свіжими.

Час від часу в обідню перерву проводити зустрічі. На цих зустрічах сповіщати членам профспілки про діяльність організації та обговорювати різні питання.
Знати свої законні права, умови колективного договору та розповідати членам профспілки про їхні законні права.

Бути людиною, яка завжди вислухає розповідь профспілківця про його проблеми і допоможе віднайти рішення.

Пам’ятати, що Ваша найголовніша роль — це роль організатора, але разом з тим Ви ще й інформатор, учитель, слухач і захисник.


Поради щодо залучення членів профспілки до роботи на добровільних засадах

• Звертайтеся з проханням про роботу на добровільних засадах до конкретних осіб. Особиста розмова набагато ефективніша за будь-яку іншу форму спілкування.

• Просіть ваших профспілківців виконувати роботу, що має визначений початок та кінець. Мабуть, це найголовніше правило. Не просіть робити дуже багато. Якщо члени Вашої профспілки знатимуть, що робота невелика, і не забере багато часу та зусиль, то, можливо, вирішать допомогти.

• Пропонуйте Вашим профспілковцям певний перелік робіт, з якого б вони могли вибрати. Коли вони бачать, що є вибір, то в переліку завдань, які необхідно виконати, можуть знайти те, над чим би хотіли працювати найбільше.

• Просіть профспілківців робити те, що вони роблять добре. Добровольці з більшою охотою беруться за роботу, коли знають, що спроможні її виконати.

• Скажіть кожному, як його (її) робота доповнює роботу інших людей. Добровольці хочуть бути переконаними, що за роботу взявся кожен, хто виконує певний проект: окрім того, вони хочуть знати, яким є їхній внесок у загальну справу.

• Коли профспілківці чогось не розуміють, закликайте їх ставити запитання.

• Скажіть членам Вашої профспілки, що у разі необхідності їх навчатимуть. Люди не схочуть бути добровільними помічниками, коли гадатимуть, що їх не навчать виконувати завдання.

• Робіть так, аби добровольці відповідали за свою роботу. Перевіряйте, чи виконують вони свою роботу, і наскільки успішним є виконання. Тоді ці люди знатимуть, що їхня праця є важливою, а Ви зможете виявляти їхні помилки на ранній стадії.

• Поясніть, яким чином запільна робота, учасниками якої вони є, зміцнить профспілку. Переконливо розкажіть про важливість даної роботи. Люди хочуть бути впевнені, що завдяки їхній роботі будуть зміни на краще.

• Особистим приклад. Демонструйте привабливе обличчя профспілкового діяча як людини, яку поважають, з думкою якої рахуються.


Бажані якості профлідера

• Бажання навчатися. Нові ситуації сприймайте не як загрозу, а як завдання, з яким треба впоратися.
• Організаційні здібності. Їх можна розвинути. Порівняйте досвід і навички організаційної роботи, які Ви як профспілковий активіст мали на початку Вашої діяльності, та нинішні Ваші навички й досвід.
• Вміння відчувати людину. Терпимість до людських недоліків. Краще, якщо люди Вам подобаються, але навіть коли це не так, то їй можете навчитися розуміти їх І бути до них терпимим.
• Високі моральні якості. Щирість, чесність і цілеспрямованість можна в собі виховати. Щоразу, коли Ви «робите праве діло» і робити його Вам подобається. Ви надихаєте себе на наступну таку справу.
• Неегоїстичність. Вірте людям, які на це заслуговують.
• Бажання співпрацювати. Завжди робити лише по-своєму неможливо. Люди, які перетворюють кожне питання на справу принципу, ніколи не досягнуть компромісу.
• Здатність надихати інших людей на якнайкращу роботу. Навчіться бачити те, що змушує людей працювати найстаранніше.
• Творча фантазія. Старі методи не завжди найкращі. Як правило, люди, що не впевнені в собі, побоюються нових ідей.
• Розуміння різниці між лідером та командиром (або адміністратором). Чим більше Ви керуєте людьми, тим менше вони здатні діяти самостійно. Люди не хочуть, щоб ними керували — вони бажають, аби Хтось був у них лідером: тобто йшов попереду і вказував шлях до мети. Чи доводилося Вам коли-небудь чути не про світових лідерів, а про світових адміністраторів, не про релігійних лідерів, а про керівників релігії, не про лідера профспілки, а про керівника профспілки?
• Відданість роботі. Треба бути переконаним у важливості справи, яку робиш.
• Бажання діяти й відвага. Іноді страх зробити щось неправильно може паралізувати бажання діяти. Примиріться з тим, що приймете багато неправильних рішень. Якщо Ви зовсім не будете діяти, то критикуватимуть ще сильніше. Бажання діяти й відвага — це складові частини лідерства.
• Перспективне мислення. Не живіть лише проблемами сьогодення.
• Широта мислення. Думайте не лише про своє відділення профспілки, але й про цілу Вашу організацію, про справи навколо цієї організації, а також про регіональні та глобальні тенденції.
• Уміння впливати на тих, на кого Ваші повноваження формально не поширюються. Лідер, коли він здатен вийти поза межі своїх формальних повноважень, може об’єднати ті розрізнені групи, які для вирішення тієї чи іншої проблеми повинні працювати разом.
• Уміння надавати особливого значення невловимому. Майте уявлення про мрії людей, цінності та рушійні мотиви.
• Уміння поводитися дипломатично. Конче доводиться шукати вихід із ситуацій, коли різні групи висувають діаметрально протилежні вимоги.
• Готовність вносити зміни. Лідери мають змінювати види профспілкової діяльності та (чи) структуру профспілкової організації відповідно до вимог, які висуває дійсність — а вона постійно змінюється.
Недоліки профспілкового лідера
• Нечітко визначає завдання (як окремих людей, так і профспілкової організації). Іноді активіст настільки занурюється у щоденні обов’язки, що вже не має часу на те, аби критичним оком подивитися на мету діяльності своєї організації чи визначити нову мету.
• Опозицію розглядає лише як щось таке, що треба придушити. Наявності опозиції радіє небагато людей. Опонентам потрібно протистояти, але разом з тим треба й прислухатися, що вони кажуть.
• Не показує свого схвалення у випадках, коли хтось добре виконує роботу.
• Сприймає все на свою адресу. Але де лідерство, там і критика.
• Забагато чекає від інших. Людей треба сприймати такими, якими вони є, і пам’ятати, що їхні навички різняться. Ви не в змозі цілковито переробити людей.
• Повноваження та відповідальність не передає іншим. У своїх спробах зробити все Ви виснажуєте себе. Відмовляючись перекласти на людей відповідальність. Ви вбиваєте у них спроможність та бажання брати відповідальність.
• Неефективність підходів. Знайти ефективні методи можна.
• Намагається бути хорошим для всіх. Недоцільно брати на себе таке завдання. Деяким людям лідер не сподобається лише через те, що він (вона) — лідер.
• Дуже легко втрачає моральний дух. Чекайте, що це буде траплятися не раз. Якщо таке траплятиметься надто часто, то варто замислитися — може, Ви ставите нереальні завдання?
• Недостатньо часто ставить себе на місце рядових членів профспілки. Чим довше лідер не ставитиме себе на місце цих людей, тим більше зусиль йому (їй) доведеться докладати, аби їх зрозуміти. Нерідко рядові профспілкові дивляться на речі інакше, ніж лідер.
• Старанно уникає непопулярних дій. Як правило, такий профспілковий активіст довго не затримується на своєму місці, а якщо й затримується, то буває не надто вдоволений собою.


Навички ведення співбесіди: як досліджувати проблему
Навички, необхідні для розмови віч-на-віч:


• Для проведення співбесіди знайдіть придатне для неї місце і призначте відповідний час.
• Заохочуйте студента до розмови.
• Дайте студенту можливість висловити свої почуття.
• Аби з’ясувати факти, ставте запитання.
• Допомагайте студенту міркувати над проблемою.
• Не висловлюйте суджень чи критичних зауважень.
• Не давайте порад, аж доки не з’ясуєте всі факти.
Інформація, яку необхідно одержати:
• Хто фігурує в інциденті? (керівник середньої ланки, свідки).
• Що відбулося чи не змогло відбутися?
• Де це відбулося?
• Коли це відбулося?
• Чому це відбулося?
• Чи справді це проблема?
• Як можна вирішити цю проблему?
• Яка ще інформація потрібна?

Що ми маємо робити далі?
А. Зібрати факти:
• уважно вислухати розповідь працівника;
• провести співбесіду з студентом, свідками та представниками адміністрації;
• визначити, чи стосується проблема інших людей, що працюють тут;
• визначити, яким чином Ви бажаєте вирішити проблему;
• обрати найкращий шлях вирішення проблеми.
Б. Бути підготовленим:
• подивитися, чи виникала така проблема у минулому і як її було вирішено;
• визначити, що Ви скажете, доводячи проблему до відома адміністрації;
• уявити можливу реакцію адміністрації та поміркувати про Вашу реакцію у відповідь;
• накреслити стратегію Ваших дій разом з студентом та підготувати Його до зустрічі з представниками адміністрації;
• інформувати інших працівників з цього питання та організувати заходи на підтримку,
• підготуватися до зустрічі з керівником середньої ланки.
В. Зустріч з представниками адміністрації:
• будьте з адміністрацією на рівних;
• намагайтеся не сердитися, не почувати страху й не відхилятися від теми;
• під час зустрічі старанно робіть необхідні записи;
• говоріть про проблему та її вирішення, а не про особисті якості окремих людей;
• нагадайте керівництву про те, що Вас підтримує багато працівників;
• якщо обрана вами тактика себе не виправдовує, зробіть перерву або тимчасово припиніть розмову;
• не йдіть на компроміс за рахунок інших працівників;
• зробіть для всіх зрозумілим, якого рішення прагне домогтися профспілка;
• визначте термін отримання відповіді від адміністрації;
• забезпечте, аби будь-яка домовленість з адміністрацією була закріплена письмово.
Г. Що робити далі:
• проаналізуйте відповідь адміністрації разом з студентом, проблема якого була предметом розмови;
• якщо проблему вирішено, дайте розголос досягнутому і охарактеризуйте його як перемогу профспілки;
• якщо Ви програли, то визначте, що робитимете далі (новий спосіб дій) — коли можливо щось робити;
• подякуйте членам профспілки за виявлену підтримку та попросіть Їх і далі підтримати Вас.


ЯК РОЗГЛЯДАТИ СКАРГИ ?

Наведемо у скороченому вигляді процедуру розгляду скарг працівників, що її рекомендує У. Меррігю:
1) не відмовляйте скаржникові, вислухайте його;
2) дайте йому виговоритися і, якщо можливо, не перебивайте: можливість ви"говоритися дає майже лікувальний ефект;
3) не сперечайтеся з ним;
4) зберіть усі факти про справу;
5) уточніть для себе, чи правильно ви розумієте суть скарги;
6) якщо ви можете дати відповідь і атмосфера розмови сприятлива, поясніть це скаржникові відразу ж; якщо ні, попросіть його зайти пізніше, а самі тим часом з’ясуйте суть справи; намагайтеся не говорити юридичною мовою і не посилайте"ся на пункти, положення, постанови тощо — це іноді справляє на скаржника не"приємне враження;
7) намагайтеся розглянути будь-яку скаргу до того, як вона перетвориться на серйозну проблему; не виносьте швидких або поспішних рішень лише для того, щоб заспокоїти скаржника або щоб добре виглядати в його очах;
8) швидкий розгляд скарги, звичайно, бажаний, але не за рахунок правильності рішення з даного питання;
9) якщо ви не знаєте, що відповісти, пообіцяйте вивчити деталі справи і дати відповідь у точно призначений термін;
10) не обіцяйте скаржникові задовольнити його домагання, якщо ви не переко"нані, що вони обґрунтовані;
11) вивчаючи суть справи, порадьтеся з керівництвом;
12) коли винесете рішення, поінформуйте про нього працівника, тобто:
а) якщо мала місце помилка, визнайте її і відразу ж уживіть заходів для її ви"правлення;
б) якщо скарга відхиляється, викладіть причини і спробуйте переконати скаржника в її необґрунтованості;
в) якщо останній залишився незадоволений, не погрожуйте йому. Поясніть, до кого він ще може звернутися зі своєю скаргою;
13) зробіть відповідний запис у даній справі.

ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТУ І ВИЙТИ ІЗ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ?
Стрес — одна з найбільш поширених у сучасному суспільстві «хвороб цивілізації», негативні наслідки якої ми кожен день відчуваємо на собі. Особливо це стосується молодих людей, які кожен день зтикаються з новими явищами і проблемами.
Насправді стрес далеко не завжди негативно впливає на людину, а навпаки, допомагає їй мобілізувати внутрішні сили для тих чи інших дій. В цьому криється головна небезпека. Відчувши всі переваги стресової мобілізації, людина поступово втрачає пильність і знижує рівень самоконтролю як раз тоді, коли робити це не варто.
Межа між мобілізуючим і негативним впливом стресогенних факторів досить умовна, а звикаючи до підвищення рівня внутрішньої організації за рахунок зовнішніх чинників, людина поступово стає заручником ситуації та втрачає здатність до адекватної оцінки власних можливостей у протидії стресам. Фактично людина залишається психологічно не готовою до ефективної саморегуляції у критичних ситуаціях, кількість яких непомітно для неї зростає. Внаслідок цього виникають досить небезпечні симптоми, про наявність яких свідчить погодження хоча б з одним з наведених тверджень:
1. Я багато працюю, намагаючись робити все як слід, але мені ніколи не вдається завершити розпочате до кінця. Я завжди примушений надолужувати втрачене.
2. Мене турбує стан мого здоров’я, а коли я дивлюся у дзеркало, то бачу наслідки втоми та фізичної напруги.
3. Неприємності мої постійні супутники по життю і все навколо дратує мене.
4. Боротьба з поганими звичками, такими як паління, переїдання або легковажна трата грошей, виснажує мене і найчастіше закінчується не на мою користь.
5. Я постійно знаходжусь у полоні власних переживань і мене дуже непокоїть майбутнє.
6. Для того, щоб по справжньому розслабитись мені потрібні допоміжні засоби, такі як заспокійливі препарати, снодійне, або алкоголь чи наркотики.
7. Я не отримую задоволення, роблячи чергову спробу позбутися набутої нервової напруги і з тривогою очікую нового дня.
8. Події навколо мене відбуваються так швидко, що я не встигаю вчасно реагувати на них. Було б дуже добре, якби зміни відбувалися повільніше.
9. Я люблю мою родину та своїх друзів, але знаходячись поруч з ними все частіше нудьгую та відчуваю, що марно втрачаю час.
10. Мої життєві досягнення рідко викликають в мене почуття гордості за себе.
11. Мені хронічно не вистачає часу для важливих справ, кількість яких постійно зростає, а можливості для успішного виконання зменшуються.
Не хвилюйтесь, якщо знайдете ознаки наведених симптомів у власній поведінці та думках. Ваш випадок не винятковий. Як показують спостереження психологів для більшості людей подібні відчуття не просто знайомі, а супроводжують їх протягом всього життя. «Подорожувати» разом з ними у життєвому просторі, втрачаючи внутрішню енергію, необхідну для більш корисних та цікавих речей, зовсім не обов’язково.
Позбутися небажаних симптомів та попередити виникнення стресових ситуацій не так важко, як здається. Ви можете позбутись своїх щоденних турбот та переживань і нарешті відчути себе по справжньому гарно, оволодівши доволі простими і в той же час досить ефективними психологічними способами та прийомами запобігання стресів. Більшість з них базується на вмінні «викидати з голови» зайві думки та емоції. Оволодіння ними дозволить швидко зняти напругу та перейти до активних та конструктивних дій.
Стресори — зовнішні чинники, що викликають у нас неприємні почуття та дезорганізують нашу поведінку, істотно відрізняються за своєю дією. Наслідки негативного впливу деяких з них ми відчуваємо фізично — у вигляді надмірної нервової напруги, втоми, безсоння. Інші діють на нас суто психологічно, занурюючи у небезпечні глибини власних переживань і потім залишаючи нас на одинці з ними. Треті паралізують нашу свідомість, роблячи з нас егоцентристів, не здатних думати ні про що інше, ніж про вирішення особистих проблем та віддаляючи від людей, які можуть нам допомогти у їх розв’язанні.
Саме тому існуючі способи та прийоми профілактики стресів розділяють на три основні групи: релаксатори, прийоми емоційної розрядки (позбавлення внутрішньої напруги) та прийоми переключення уваги.
Релаксатори — це прийоми, призначені для зняття фізичної напруги. Людина майже завжди почуває себе краще після того як її м’язи розслаблені. Досягти цього — це на третину попередити виникнення стресу, шлях до перемоги над яким у багатьох випадках бажано розпочати з оволодіння навичками фізичного розслаблення. Використовувати їх не завадить і в інших життєвих ситуаціях.
У загальному вигляді техніка розслаблення (релаксації) включає поступове проходження трьох стадій:
1. Відкладення на деякий час вирішення проблеми, яка вас непокоїть.
2. 2-3-хвилинне виконання розслаблюючих вправ.
3. Повернення до вирішення проблеми після звільнення від напруги.
Існує велика кількість спеціальних вправ, побудованих на техніці релаксації та спрямованих на зняття фізичної напруги. Виконання багатьох з них не потребує багато часу. Це робить їх зручними для використання, але не менш ефективними ніж інші способи фізичного розслаблення.
«Втихання стресу». Протягом трьох хвилин дихайте повільно та глибоко. Уявіть собі, що з кожним подихом стрес поступово залишає вас.
«Розслаблення тіла».
1. Зафіксуйте найбільш напружені м’язи тіла та просто слідкуйте за ними, не намагаючись розслабити.
2. Спробуйте усвідомити, скільки енергії ви витрачаєте на те, щоб підтримувати м’язи у стані напруги.
3. Уявіть, що м’язи стають м’якими або перетворюються у глину, вату, гель чи пластилін.
«Чарівне слово». Кілька разів повторюйте фразу, яка допомагає «викидати з голови» неприємні думки та емоції, наприклад «глибоке і ще більш глибоке розслаблення». Відшукайте в собі таку фразу-релаксатор і, не вагаючись, використовуйте у кожному випадку наближення стресу.
«Ніжні думки». Визначте те місце на тілі, де м’язи найбільш напружені. Сконцентруйте на них увагу та уявіть собі, що напруга перетворюється в щось м’яке, наприклад вату або віск. Для виконання цієї вправи необхідно не більше хвилини, спрацьовує вона у кожному п’ятому випадку, приносячи очікуване зняття напруги. Гадаємо, що така статистика переконливо свідчить про її ефективність.
«Дихання на 7-11». Ця вправа допомагає зняти сильну фізичну напругу, не виходячи із стресової ситуації. Необхідно на протязі 20 секунд дихати дуже повільно та глибоко. Якщо спочатку ви відчуєте складнощі, не напружуйтесь, а просто рахуйте до 7 (коли вдихаєте повітря) і до 11 (коли видихаєте).
Прийоми, призначені для переключення уваги «працюють» за схемою, подібною до розслаблюючих вправ і передбачають:
- відмову від пошуків вирішення власних проблем, яких певний час бажано навіть не торкатись;
- переключення уваги на що-небудь зовсім інше;
- повернення до попередньої проблеми з новим поглядом на неї.
«Керована концентрація». Цей прийом спрацьовує завдяки позитивному переключенню уваги та сприяє «витягуванню» з павутиння власних думок. Якщо ви відчуваєте втрату концентрації, спробуйте зосередитись на тому, що ви робитимете через 10-20 хвилин. Для початку зберігайте концентрацію протягом 10 хвилин і поступово зменшуйте термін виконання вправи до 2-3 хвилин.
«Позитивне переключення». Цей прийом корисний для блокування думок та почуттів, які виникають у стресових ситуаціях. Протягом кількох хвилин зосередьте свою увагу на чомусь нейтральному. Для цього оберіть один з наведених нижче способів:
- запишіть назви десяти речей, які складають предмет ваших мрій;
- повільно порахуйте емоційно-нейтральні речі, наприклад, літери в словах, листя на гілці та ін.;
- пригадайте 20 дій, які ви зробили вчора;
- перерахуйте свої особисті якості, які вам подобаються, і наведіть приклади для кожної з них.
Механізми дії прийомів емоційної розрядки більш різноманітні. Вони містять в собі ефект «спускового гачка», котрий дозволяє зняти не тільки фізичну, але й емоційну напругу. Використовуйте їх і ви відчуєте позбавлення від тяжкої ноші зайвих та неприємних переживань.
«Прості слова». Повторювання лаконічних та простих тверджень доволі часто дозволяє впоратись з емоційною напругою. Головне, щоб ці фрази спрямовували свідомість у напрямку позитивного мислення про себе та оточуючих. Наприклад, таких як:
- Зараз я відчуваю себе краще!
- Я можу впоратись з напругою в будь-який момент, коли схочу!
- Життя надто коротке, щоб витрачати його на будь-які неприємні дрібниці!
- Я можу керувати своїм внутрішнім станом та ін. Зрозуміло, що у кожної людини має бути свій набір таких тверджень, які б враховували особливості її індивідуальності. Тому підключайте уяву і досвід, щоб вписати потрібні слова та фрази у власний рецепт від стресу. Займаючись такою серйозною справою, не забувайте про найкращого лікаря від стресів — почуття гумору.
«Заміна вимог на бажання». Задайте собі питання: «Що, на мою думку, мені потрібно мати, щоб відчути себе щасливим?». Шукаючи відповідь, спробуйте зрозуміти, що бажати чогось це чудово, а вимагати — примушувати себе напружуватись. Дозвольте вимогам перетворитись на бажання і надалі робіть з ними все, що будете вважати за потрібне для того, щоб реалізувати ці бажання.
«Вибір». Ця вправа складається з трьох частин:
- згадайте стан власної напруги, внаслідок якої у вас виникають неприємні фізичні відчуття або негативні думки у свідомості;
- задайте собі питання: «Чи дійсно я по-справжньому хочу позбутися напруги?», та прислухайтесь до відповіді;
- якщо відповідь позитивна, прийміть свідоме рішення та сміливо «викидайте це з голови».
«Мої цінні якості». Для виконання цієї вправи необхідно скласти перелік сильних сторін та якостей, які відрізняють вас від інших людей і можуть бути підставою для гордості за себе. Носіть його з собою та використовуйте у хвилини, коли почуваєте себе особливо погано. Переглядайте перелік ваших цінних якостей протягом кількох хвилин, намагаючись наводити собі приклади, які були б ілюстрацією кожного з них.
«Назустріч задоволенню».
1. Зверніть увагу на почуття задоволення, яке ви відчуваєте від чогось .приємного.
2. Зверніть увагу на будь-яку напругу, яка може позбавити вас цього задоволення.
3. «Викидайте з голови» перешкоди вашому задоволенню і спробуйте залишити в собі лише приємні почуття.
«Духовний зв’язок». У вільну хвилину спробуйте зупинитись та замислитись про свій зв’язок з чимось або кимось більшим, ніж ви самі — природою, родиною, друзями, поколінням, людством.
Існують і інші різновиди стресових ситуацій. Найбільш небезпечні з них так звані інформаційні стреси, причинами виникнення яких можуть бути:
- тривалий міжрольовий конфлікт особистості;
- нерозвиненість навичок довгострокового планування власних дій та недостатній рівень самоорганізації.
У першому випадку єдиним ефективним засобом попередження стресу буде здійснення людиною власного вибору на користь однієї з конкуруючих ролей. Наприклад, продовжувати професійно займатися спортом чи здобувати музичну освіту у консерваторії. Якщо і те і інше дається людині легко зробити такий вибір складно. Але без цього не буде справжнього прогресу в жодній діяльності, а інформаційне навантаження поступово стане психологічно нестерпним, і будь-які техніки релаксації будуть безсилі зняти напругу від стресу у даному випадку.
Простим прикладом виникнення ситуацій інформаційного стресу може бути спосіб підготовки школярів або студентів до іспиту. Покладаючись на власну пам’ять, вони нерідко починають готуватися до іспиту лише в останній момент, тобто тоді, коли психологи радять припиняти підготовку.
Внаслідок цього більшість інформації закріплюється лише в короткочасній пам’яті, обсяг якої обмежений. У підсумку страждають і результат іспиту, і рівень освіченості (після іспиту великий обсяг інформації назавжди витісняється з короткочасної пам’яті), а сама підготовка сприймається як надмірно виснажлива. Уникнути таких ситуацій можна лише покладаючись на довгострокову пам’ять, дозуючи інформаційне навантаження протягом всього періоду навчання. Для цього необхідно постійно виявляти ознаки самоорганізації та краще знати психологічні можливості людини.
Звичайно, кожному з вас навряд чи знадобляться всі запропоновані способи. Пропонуємо відібрати з них найбільш прийнятні, котрі складатимуть особистий базовий набір психологічних прийомів та вправ, необхідних для успішного виходу із стресових ситуацій та профілактики виникнення стресів.
Оволодівши навичками зняття негативних наслідків стресових ситуацій, пам’ятайте, що багатьом людям не під силу самостійно впоратись з стресами. Будьте толерантними у спілкуванні з ними та особливо уважними в тих випадках, коли хтось із рідних, друзів та знайомих раптово:
- починає виявляти агресію до людей, стосунки з якими до цього були завжди гарними;
- втрачає інтерес до будь-чого;
- виглядає занадто втомленим;
- потрапляє в залежність від ліків, алкоголю чи наркотиків;
- намагається більшість часу проводити на самоті;
- починає говорити про самогубство як прийнятний спосіб розв’язання життєвих проблем.
Такі зміни в людині можуть бути ознаками схильності до суїциду (самогубства). Прийміть такі зміни та продовжуйте активно спілкуватися з людиною, не втрачайте з нею контактів. Пропонуйте їй конструктивні підходи до вирішення особистих проблем, проявіть турботу та увагу. Якщо ризик суїциду здається досить великим, обов’язково порадьте людині звернутися за кваліфікованою допомогою до спеціалістів-психологів.
ЯК УНИКНУТИ ВПЛИВУ НАТОВПУ?
Більша частина нашого життя проходить у спілкуванні і співіснуванні з собі подібними. Серед людей проходить процес нашого зростання і становлення. З друзями ми ділимо радість перемог і гіркоту втрат та невдач. Без цього всі наші життєві досягнення втрачають будь-який сенс і мало чого варті. Тому не дивно, що час від часу ми підпадаємо під вплив соціальних інстинктів, завдяки яким непомітно для себе опиняємось у натовпі.

Чим приваблює людину перебування у натовпі?
Досить часто перебування у натовпі викликає у людини трохи ілюзорне, але емоційно забарвлене почуття знаходження у новому просторі для задоволення своїх різноманітних потреб. Частково це дійсно так, бо потрапивши у натовп, людина може:
1. Через єдність з іншими людьми відчути себе сильнішою і спроможною на щось більше і незвичайне,
2. Дізнатися з «перших вуст» про подробиці з життя «зірок» та відомих діячів, побачити та почути їх, отримати автограф, або взагалі стати свідком історичних подій.
3. Знайти вихід для власних емоцій, розділити їх з іншими людьми, весело та безтурботно провести час, розчинившись у атмосфері спортивних змагань, концертів та карнавалів, інших масових заходів.
4. Отримати приз або щось інше як винагороду за спритність на презентаціях, розпродажах або під час проведення інших рекламних акцій.
5. Відчути себе серед однодумців, котрі поділяють наші погляди та думки, естетичні смаки та спортивні інтереси.
У чому небезпека від перебування у натовпі?
Нерідко перебуваючи у натовпі ми більше втрачаємо ніж знаходимо. Про це переконливо свідчить світова статистика масових акцій та подій, кожна друга з яких не проходить без сумних пригод. На жаль випадки, коли люди, перебуваючи у натовпі, стають жертвами катастроф та немотивованого насильства, втрачають здоров’я, калічаться, роблять протиправні вчинки або вдаються до асоціальних дій, трапляються і в нашій країні.
Що ж відбувається з людиною під час перебування у натовпі? Від перебування в натовпі ми:
1. Потрапляємо в психологічну залежність від інших людей. Поведінка, свідомість, емоційний стан підпорядковані тій атмосфері, що вирує в натовпі.
2. Втрачаємо самоконтроль над власними емоціями. Як правило, в натовпі людина відчуває найбільш сильні емоційні почуття, такі як радість та піднесення, або гнів чи страх. Вгамувати їх і взяти під свідомий контроль, перебуваючи в натовпі, надзвичайно важко навіть для дуже досвідчених людей.
3. Надаємо можливість іншим людям втручатися в наш особистий простір. Дистанція на півметра навколо нас називається психологами інтимною зоною. В звичайних життєвих ситуаціях ми дозволяємо її порушувати лише близьким друзям та рідним. В натовпі перешкод для такого втручання немає, але загальна реакція на нього у вигляді несвідомого накопичення негативних емоцій залишається, і наслідком може стати вибух агресивної поведінки.
4. Перекладаємо відповідальність за власні вчинки на натовп, дії якого непередбачувані.
5. Підпадаємо під вплив інших людей, втрачаємо своє «обличчя» та власну точку зору, внаслідок чого нерідко стаємо легкою здобиччю для авантюристів та демагогів, цілі яких суперечать суспільним цінностям та нашим особистим переконанням.
Як себе поводити, потрапивши у натовп?
Для того, щоб відчути справжню насолоду від спілкування з іншими людьми і уникнути пов’язаної з перебуванням у натовпі небезпеки, треба спочатку чітко визначитись, необхідно нам знаходження в ньому чи ні? А, якщо ми вже потрапили в нього — зорієнтуватись в який саме?
Існує декілька типів натовпу, специфіка утворення та механізми впливу в кожному з яких дещо відрізняються.
Випадковий натовп, або толокнеча, утворюється завжди стихійно, як правило, у зв’язку з цікавістю, що виникає у людей з приводу якоїсь пригоди, аварії, катастрофи та ін. Цей тип натовпу на перший погляд виглядає як найбільш безпечний, але насправді, це не зовсім так. Інколи наслідки перебування в ньому можуть стати фатальними.
Так, наприклад, у 1986 році багато з мешканців, тепер вже не існуючого міста Прип’ять, піддавшись загальному настрою пішли дивитися на пожежу, яка сталася після аварії на Чорнобильській АЕС. Пізніше, практично всі з них, серйозно пошкодували за це, бо наслідком цих спостережень стала непоправна втрата здоров’я.
Звичайно, важко бути фахівцем у всіх сферах і відразу оцінити можливу небезпеку від перебування у толокнечі, але перед тим, як виявити випадкову зацікавленість в чомусь, подумати про це не буде зайвим.
Конвенційний, або обумовлений, натовп утворюється у зв’язку з інтересом до якоїсь раніше оголошеної масової розваги — найчастіше спортивні змагання. Учасником такого натовпу людина стає за власної волі для того, щоб разом з іншими людьми отримати емоційне задоволення або естетичну насолоду.
Головна небезпека від перебування в цьому типі натовпу полягає в тому, що для окремих людей він стає своєрідним полігоном для самовиразу, бо простого об’єднання загальною метою для них замало.
Доволі часто їх поведінка на публіці стає вкрай агресивною, що призводить до суперечок та бійок. Прикладом цього може бути всім відома трагедія, що сталася в 1985 році під час проведення футбольного матчу між командами «Ліверпуль» та «Ювентус» на стадіоні «Ейзель» в Брюсселі, коли з ініціативи купки фанатів-хуліганів сталася бійка, внаслідок якої обвалилася стіна і загинули десятки людей.
Експресивний, або «танцюючий», натовп утворюється на рок-концертах, карнавалах, дискотеках. Головна небезпека від перебування в ньому наступає тоді, коли його учасники починають спільні ритмічні рухи. У таких ситуаціях зростає вірогідність мішанини, спричинити яку може «циркулярна реакція» внаслідок втрати координації однією людиною.
Прагнучий натовп утворюється як хаотичний конфлікт за щось (квитки, місця в транспорті, автограф «зірки»).
Інколи предметом конфлікту стають безкоштовні подарунки. Як правило, в таких ситуаціях страждає не стільки здоров’я (хоча можливо і таке), скільки репутація. І не тільки особиста, але й навчального закладу, родини і навіть країни. Сумним прикладом останнього може бути епізод, що стався під час міжнародної зустрічі баскетбольних команд України та США. Один з вболівальників не витримав і вирішив першим взяти м’яча, які організатори хотіли роздати глядачам після гри. Його поведінку наслідували десятки людей. В результаті гра вимушено зупинилась, телевізійна трансляція на десять хвилин також припинилась, а американські гравці і вболівальники поїхали додому з негативним враженням про українських вболівальників.
Панічний натовп утворюється як результат природної реакції людини на реальну або тільки можливу загрозу, яка підігрівається чутками та плітками. У таких ситуаціях перед тим як діяти, спробуйте отримати правдиву інформацію (коли наявність загрози під запитанням) та намагайтесь наслідувати поведінку найбільш компетентних та професійно підготовлених людей (наприклад, члени екіпажу літака або корабля).
Потрапивши у натовп, пам’ятайте!
1. Кращі ліки для боротьби зі страхом — це конкретні дії, які відвернуть увагу від небажаних емоційних переживань.
2. Перед тим, як поборотись за щось у толокнечі, подумайте чого воно варте у порівнянні з тим, що можна втратити!
3. Не виявляйте зайвої цікавості до незнайомих речей та випадкових подій.
4. Подбайте про те, щоб простору навколо вас було достатньо для вільного пересування і уникайте скупчень. Ризик отримати травму великий, а справжнього задоволення в будь-якому випадку не буде.
5. Тримайтесь на відстані від стін, навісів та інших споруд, міцність яких не заслуговує довіри.
6. Подбайте про зручний одяг та не одягайте взуття на високих підборах.
7. Уникайте толокнечі на сходинках. Потрапивши в неї, тримайте руки у зігнутому положенні на рівні трохи вище пояса.
8. Не чиніть опір правоохоронцям, які провадять профілактичні заходи для підтримки громадського спокою.
9. Залишайте небезпечні речі та предмети вдома та не наражайтесь на неприємності.
10. Не забувайте про головну мету вашої участі у масовій акції. Не піддавайтесь провокаціям з боку не в міру екзальтованих людей, інтереси яких не мають нічого спільного з вашими.
11. Намагайтесь перебувати в оточенні людей, надійність та довіра до яких не викликають сумніву. У випадку небезпеки — це гарантує своєчасну допомогу та психологічну підтримку.


Головна сторінка сайта Друкувати сторінку Написати листа адміністратору
 
Коротко
Актуально і оперативно!!!
Адреса профкому
Розклад пар
Реєструйтеся на форумі!
Copyright © 2007, Профком студентів Національного університету біоресурсів та природокористування України
Україна, 03041, вул. Героїв Оборони, 15 (навчальний корпус №3), кімната 24-а.
тел./факс: +38 (044) 527-85-63, Наші проекти E-mail: stprofcom@twin.nauu.kiev.ua
http://www.profcom.kiev.ua